Апельсиновий механізм Михайла Бриниха

Появу цієї книжки можна пояснити багатьма атмосферними явищами. Її могло навіяти як музикою, так і подихом авторового дитинства. Спершу цей подих був обтяжений лише легкокрилими візіями професійного майбутнього, адже ще малим автор мріяв стати інженером-електронником. Потім віддих поважчав, і перший прозовий твір Михайла Бриниха був написаний на спір за ящик коньяку.

«Дві тонни»: обраховане покоління

Пригадується, Тинянов якось застерігав щодо епохи, коли всі поети пишуть «добре», і тоді геніяльним вважається «поганий» поет. У цій антології «поганих» поетів нема, але чимало «хороших» тут виявляються просто «разными». Ну, це вже за Маяковським.

Чия Карпа в глянці?

Від часу нещодавньої публікації в наській пресі резонансної статті ІБТ, в якій розглядалась тема авторських колонок у ЗМІ (ПолітикHALL, вересень 2007) ситуація на ринку ідей дещо змінилася. Наприклад, останньою в часі новиною в галузі гаджетів, чи пак дурних забавок зокрема в мас-медіа, стала подекуди широка відмова тамтешніх редакторів від вищезгаданих авторських колонок, куди дописують ті, хто вміє писати.

СЛИМАКИ СЛЕМУ: Про аудіовізуальний формат сучасної літератури

...Дисонанс у вербалізації цієї аудіовізуальної затії шкребе око вже з обкладинки її графічного втілення. Утім, як у випадку з кожним стилістичним божевіллям, він творить несподівану жанрову гармонію. Ось погляньте, як через дизайнерський недогляд термін «slam» на обкладинці книжки-маніфесту Анатолія Ульянова «Slam! Теория и практика поэтической революции» нагадує слово «slave».

ҐУДБАЙ, АМЕРИКА? Після імперії. Есе про загнивання американської імперії

…Зрозуміло, що українське суспільство нині живе за канонами молодої, несформованої достоту демократії. Принаймні так нам тлумачать ЗМІ сьогоднішній «беспредел» за вікнами наших хрущоб. Мовляв, це передбачає наявність проблем не лише в еліти, але й в громадянського суспільства з політичною системою. Ясна річ, що палкої народної любові до тих чи інших політичних героїв годі й чекати, тому-то й вектор розвитку державної політики передбачити наперед дуже складно. А де не складно? А ось, наприклад, в Америці, де послідовність стратегічного курсу не залежить від прізвища президента. Втім, у своєму безжальному есе «Після імперії» французький історик, антрополог і демограф Емманюель Тодд доводить, що не все гаразд у данському королівстві.

МИРУ – НАМІР!

…Далеко не остання надія нашої молодої літератури, майбутній бухгалтер зі Львова, а також успішний письменник Любко Дереш даремно не відстежує до кінця маркетинг з моніторингом, або хоча б дизайн власних книжок. Доречний та усміхнений Гагарін з його нового роману “Намір!” ховається десь глибоко за титулом, натомість на обкладинку винесений невідомий і через малоадекватний Малевич, нещодавно знайдений на горищі ще більш маргінальним чернівецьким художником Федірко. Ось так, без зайвої помпи й лізингу з аутсорсингом, продуманого піару і нав’язливої реклямної метушні київські “Дуліби” видали нове твориво нашого львівського вундеркінда, який допіру розплювався із львівською “Кальварією” попри поважне приписування нею Дереша до авантюрної “паневропейської” ґенерації в сучасній літературі.